Я – ВЧИТЕЛЬ! Скільки глибини почуттів, переживань, думок, спогадів закладено у цьому слові…Вчитель – вихователь, мудрець, актор, музикант, художник, танцюрист…Цей рядок можна продовжувати безкінечно.
Саме таким вчителем я мрію бути для своїх учнів. Вчителем, на якого рівняються діти, якого не бояться, а поважають, до якого звертаються за допомогою, якого пам’ятають все життя. Бути вчителем – це не тільки важкий, буденний труд, це стан душі. Навчитися бути вчителем неможливо, їм треба народитись. Справжній педагог навчається та розвивається разом зі своїми учнями. Ніколи не соромиться помилитись, бо не помиляється той, хто нічого не робить. Я не соромлюсь говорити, що мої учні навчають мене кожного дня.
На початку своєї вчительської практики, мені прийшов до душі вислів Василя Сухомлинського «Серце віддаю дітям». В своїй роботі я намагаюсь повністю віддати себе маленьким божим створінням – діткам. Працювати так, щоб мені не було соромно за себе перед дітьми, батьками та колегами. Я намагаюсь навчатись щохвилини, знаходити новинки педагогіки та практикувати їх у своїй роботі. Головне, на що звертаю увагу – це розвиток творчих здібності дітей. Працюючи над проблемою, намагаюсь всебічно розвивати творчий потенціал в кожній дитині. Кожен учень має в собі творчу іскорку. А завдання педагога – знайти цю іскринку та допомогти їй розгорітись. Кожна дитина – творча перлинка. Головне вчасно помітити та допомогти кожній дитині не згубити в собі.
Ми вчителі, ми педагоги від народження, ми зможемо знайти підхід до будь-кого, та вихід з будь-якої ситуації. Головне залишатися людиною гідною звання – ВЧИТЕЛЬ!
“Учитель готується до хорошого уроку все життя… Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла”. В. Сухомлинський
Досвід в роботі приходить не відразу його здобувають з роками
Немає коментарів:
Дописати коментар